Фрагмент самарі
Наука – це Процедура: Розбираємось у Якісних Дослідженнях та Пошуку Знань
Привіт! Давайте зануримося в щось надзвичайно цікаве, що часто викликає плутанину: як якісні дослідження вписуються в загальну картину «науки». Знаєте, це слово, «наука», іноді може здаватися трохи залякуючим, правда? Ніби це все про лабораторії, пробірки та надскладні рівняння. Але що, якби я сказав вам, що це більше про те, як ви щось робите, а не що ви досліджуєте? Саме таку ідею Елізабет Мерфі та Роберт Дінгволл виносять на обговорення у своїй роботі. Вони, по суті, кажуть: гей, якісні дослідження – це не якийсь дивний родич науки; вони мають своє законне місце, і ось як ми можемо думати про це так, щоб це мало сенс.
Вступ: Наукова Прискіпливість
Отже, уявіть собі: ви – якісний дослідник. Ви проводите інтерв'ю, спостерігаєте за людьми, глибоко копаєтеся в досвіді та значеннях. Це багатогранно, це нюансовано, це все про розуміння чому та як людської поведінки. Але потім виникає запитання, часто від тих, хто захоплюється точними науками: «А це дійсно наука?» Довгий час якісні дослідники дещо вагалися, навіть претендуючи на «науковий» ярлик. Це ніби вони ходили по тонкому льоду, боячись когось образити або не відповідати якимось невидимим, надзвичайно суворим критеріям. Деякі люди, яких автори називають «правильними» школами (і так, це трохи саркастичний жарт), довели цю обережність до крайності. Вони, по суті, викинули дитину разом з водою, заявивши, що наука повністю застаріла. Вони можуть навіть цитувати когось на кшталт Тайлера (1986), який назвав науку «архаїчною формою